Війна в Україні остаточно стала європейською: після того як США відсторонилися, країни ЄС разом із Британією та іншими європейськими державами забезпечують майже всю допомогу Києву. Та попри це у європейських столиць досі немає стратегії, яка виходила б за межі одного завдання – утримати Україну на плаву.
Інтеграція європейської оборони просувається, запрацювала франко-британська ініціатива з нагляду за можливим припиненням вогню, цього місяця почнуться виплати з нового кредиту на 90 млрд євро (105 млрд доларів), а санкції стають дедалі жорсткішими. Недавні успіхи української армії на фронті повернули відчуття дипломатичних можливостей, і Європа хоче перебрати ініціативу там, де зусилля Вашингтона зайшли в глухий кут.
“Ми будемо частиною рішення, і ми маємо бути частиною обговорення”, – заявляв президент Франції Емманюель Макрон ще в лютому. Уперше такі слова звучать як констатація, а не прохання.
Водночас чіткого плану немає. Європейські чиновники погоджуються, що Путін опинився у скрутному становищі, але мало хто бачить ознаки його готовності відступити від своїх вимог. Запропонувати Москві Європа може хіба що поступове сповільнення санкцій. “Ми не проти переговорів, якщо вони реальні. Але поки що немає про що говорити”, – сказав міністр закордонних справ Естонії Маргус Цахкна.
Найінтенсивніші дискусії про можливі переговори ведуться серед “великої трійки” – Британії, Франції та Німеччини. Це знову викликає у країн Східної Європи, насамперед Польщі, побоювання, що захід може спробувати “перезавантажити” відносини з Росією через їхні голови. Україна теж ставиться до цього скептично.
Якщо Путін усе ж піде на компроміс, припинення вогню, ймовірно, вимагало б від України відмови від частини території на сході Донбасу. Підсолодити цю пігулку Європа могла б, прискоривши вступ України до ЄС. Але названа торік дата – 2027 рік – виглядає нереальною для великої країни з доходом на душу населення приблизно втричі меншим, ніж у Болгарії. За оцінками чиновників, Україні пощастить вступити років за 10.
Аби зменшити розрив між українськими очікуваннями й готовністю Брюсселя, канцлер Німеччини Фрідріх Мерц запропонував “асоційоване членство” – доступ до низки інституцій ЄС без права голосу, субсидій чи повноцінного доступу до єдиного ринку. На думку директора берлінського центру Карнегі Олександра Габуєва, це “максимум, на що Україна може розраховувати”. Але українці сприйняли ідею як код для “нескінченної кімнати очікування”, а Зеленський одразу назвав пропозицію Мерца “несправедливою”.
Серед українців наростає скепсис щодо заходу – особливо серед молоді. Країна виробляє зброю та дронові технології, які тепер шукають партнери по всьому світу, і прагне визнання нового балансу сил. “Там, де раніше бачили в ЄС рятівника, тепер ідеться про опору на власні сили. Багато хто каже: ‘Тепер ми захищаємо вас'”, – зазначає експертка Європейської ради з міжнародних відносин Яна Кобзова.
Час спливає. Росія посилює удари по Києву та інших містах, а нові атаки на енергетику й водопостачання можуть зробити наступну зиму ще важчою. Минулого тижня Зеленський уклав угоду зі Швецією про винищувачі й написав листа Трампу з проханням про перехоплювачі Patriot. Європа поки не здатна забезпечити Україну протиракетними засобами для захисту міст.
“Цокає” й власний годинник Європи: наступного року в більшості великих країн вибори, починаючи з Франції у квітні. Якщо президентство здобуде праворадикальне “Національне об’єднання”, воно може спробувати згорнути частину європейських зобов’язань. “Це вже очевидно війна Європи. Питання в тому, чи зможе вона стати її миром”, – підсумовує колишній посадовець НАТО Фабріс Пот’є.
