Доля мирних переговорів щодо України тримається на двох людях, і обидва зараз зайняті Іраном. Спецпосланник Стів Віткофф і зять Дональда Трампа Джаред Кушнер цього тижня полетіли до Катару на черговий раунд переговорів щодо Тегерана – саме тоді, коли Україна запускала дрони в бік Москви, а Росія готувала новий обстріл Києва. У ніч на четвер унаслідок російських ударів по столиці загинула щонайменше 21 людина.
Про це пише The New York Times.
Війна Росії та України, за оцінками експертів, загострилася до одного з найнебезпечніших моментів за понад чотири роки. Але увага Вашингтона деінде. Путін заявив, що розуміє, чому адміністрація Трампа “відволіклася” на Іран. Зеленський же поскаржився, що його країна більше не є головним пріоритетом для США: “На жаль, ми стоїмо в цій черзі воєн”.
Остання відома очна зустріч російських і українських посадовців відбулася в лютому у Швейцарії – тоді між сторонами сиділи саме Віткофф і Кушнер. Уже наприкінці лютого Трамп розпочав війну проти Ірану, і переговорний трек завмер. “Ми зосередилися на Ірані”, – сказав президент США минулого місяця, натякнувши, що повернеться до українського питання, коли Іран залишиться “в дзеркалі заднього огляду”.
Дипломатичну вагу Вашингтона звузило до мінімуму. Посада посла США в Москві порожня вже понад рік, а виконувач обов’язків посла в Києві звільнився у квітні. Держсекретар Марко Рубіо та інші високопосадовці майже не залучені до українського напрямку – усе тримається на двох посланцях Трампа.
У розмові з CBS News у четвер Зеленський дав волю роздратуванню. “Я розумію, що на Близькому Сході є труднощі, – сказав він. – Але нам потрібно більше, більше ніж слова”.
Віткофф і Кушнер – забудовники, які називають себе людьми угод і зневажають рутинні дипломатичні традиції. За словами високопоставленого американського чиновника, вони майже щодня контактували з українськими та російськими посадовцями й проводили особисті зустрічі, про які не повідомлялося. Летіти до Москви чи Києва вони готові лише за наявності нових тем – але не “заради фотосесії”.
Повернення посланців чекають з обох боків. “Росіяни відчайдушно чекають на повернення Віткоффа та Кушнера”, – розповів виданню ексдипломат Томас Гремінгер, керівник швейцарського аналітичного центру. За його словами, у Москві багато розчарування, проте “ні в кого немає альтернативи посередництву США”. Путін особливо цінує стосунки з Віткоффом, вбачаючи в ньому канал для досягнення цілей Кремля – зокрема домовленості, яка утримає Україну поза НАТО.
Утім, критики вважають, що зайнятість посланців Іраном пішла Україні на користь. Віткофф і Кушнер, за їхньою оцінкою, шукали угоди, яка винагородила б Росію за агресію, – а їхнє відволікання зменшило тиск на Зеленського погодитися на умови Кремля. “Драма з новими поїздками Віткоффа і Кушнера просто не змінить траєкторію війни”, – вважає Ендрю Вайс з Фонду Карнегі.
Вайс, колишній співробітник Держдепу, попередив, що війна увійшла в “ескалаційну спіраль”: дедалі агресивніші українські удари вглиб Росії та російські дронові й ракетні обстріли. Україна вразлива, бо її протиповітряна оборона не встигає за темпами російського виробництва ракет.
Сам Трамп применшує ставки. “Це ніяк на нас не впливає, хіба що ми продаємо зброю, – сказав він на саміті G7 у Франції. – Ми за тисячі кілометрів”. Аналітики з цим не згодні. “Цей конфлікт не з тих, що чекатимуть, поки у вас з’явиться на нього час, – сказав політолог Семюел Чарап з корпорації RAND. – Він постійно змінюється. Ризики ескалації є завжди”.
