Між міністром оборони Михайлом Федоровим та вищим військовим керівництвом на чолі з Олександром Сирським назріває серйозний конфлікт через підходи до управління армією.
Про це повідомляє британське видання The Economist.
За даними видання, розбіжності проявилися під час наради з військовим командуванням на початку липня. На ній обговорювали операцію з ізоляції тимчасово окупованого Криму, яка нібито розвивалася швидше за план. Генерали розкритикували міністра за пріоритетне фінансування безпілотників на шкоду закупівлям ракет і традиційних боєприпасів. У відповідь Федоров різко нагадав, що якби не його екстрені рішення про закупівлю дронів на початку року, то нинішня успішна операція з ізоляції Криму була б просто неможливою. Очевидці наради описали цю ситуацію як зіткнення “двох різних систем координат”, де сторони не можуть знайти спільної мови.
Федоров очолив Міністерство оборони 14 січня 2026 року. До цього він керував цифровою трансформацією держави, відповідав за розвиток “Дії” та брав участь у створенні проєкту “Армія дронів”. На новій посаді він зосередився на аналізі ефективності бригад, закупівлях безпілотних систем і цифровізації управління військом.
Після призначення Федоров доручив провести аудит Міноборони й армійських підрозділів. За версією журналу, перевірка виявила перевитрати на 300 млрд грн, а частині посадовців запропонували пройти поліграф. Тих, хто відмовився або не пройшов перевірку, нібито звільнили.
Головною причиною напруги став нетиповий стиль управління Федорова. Після призначення Федоров доручив провести аудит Міноборони й армійських підрозділів.За версією журналу, перевірка виявила перевитрати на 300 млрд грн, а частині посадовців запропонували пройти поліграф, звільнивши тих, хто не пройшов перевірку, та перевів закупівлі на відкриті торги. Проте вище командування така “кремнієва” стилістика та спроби гейміфікації процесів радше дратують. Військові віддають належне успіхам міністра в цифровізації, але вважають його некомпетентним у плануванні війни через відсутність бойового досвіду.
“Щоб щось реформувати, потрібно розуміти, як це працює. Ви б справді сіли в літак, якби побачили, що пілот – власник крамниці?”, – цитує видання одного з українських генералів.
Одним із головних джерел напруження журнал називає відносини Федорова з головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським. За інформацією The Economist, міністр намагався домогтися його відставки, але не отримав підтримки президента Володимира Зеленського.
Водночас Федоров має потужну підтримку серед молодших офіцерів та технологічних підрозділів, які активно впроваджують дрони та цифрові системи. Командир підрозділу CODE 9.2 Олександр Настенко вважає, що перерозподіл ресурсів на користь технологій допомагає зберігати життя військових.
Керівник кластера Brave1 Андрій Гриценюк припустив, що спротив змінам є природним для великої військової системи. Сам міністр оптимістично вважає, що зможе переконати генералів у своїй правоті, якщо просто детально пояснить їм свою логіку.
Водночас співрозмовники журналу сумніваються, що Федоров матиме достатньо часу та політичної підтримки для завершення трансформації. Колишня керівниця Агенції оборонних закупівель Марина Безрукова заявила виданню, що міністр не має безумовної підтримки президента. Джерело в розвідці також припустило, що у тривалому апаратному протистоянні Сирський матиме перевагу завдяки кращому знанню військової системи.
Тим часом на тлі масштабних урядових перестановок та відставки прем’єрки Юлії Свириденко 12 липня Федорова почали розглядати як кандидата на крісло очільника уряду, тоді як Міноборони нібито може очолити нинішній глава МВС Ігор Клименко.
12 липня кандидатуру Федорова нібито розглядали серед претендентів на посаду прем’єр-міністра. За оцінкою видання, за інших обставин це могло б вважатися підвищенням, але зараз його перехід з Міноборони сприймали б як незавершеність військової реформи.
Суперечка навколо Федорова виходить за межі персонального конфлікту. Йдеться про вибір моделі розвитку української армії: скільки ресурсів спрямовувати на дрони й програмні системи, а скільки – на ракети, артилерію, боєприпаси та традиційні військові структури. Від здатності поєднати ці підходи залежатимуть ефективність оборонного бюджету та спроможність України вести технологічну війну без втрати керованості війська.
