Російська балістична ракета середньої дальності “Орєшнік” має критичну вразливість у системі наведення, через яку вона здатна відхилятися від цілі на десятки кілометрів. Крім того, через технологічні та виробничі проблеми в арсеналі РФ, ймовірно, залишилася лише одна боєздатна ракета з останньої експериментальної партії.
Про це йдеться у розслідуванні Dallas Analytics.
Коли у листопаді 2024 року перша БРСД завдала удару по місту Дніпро, Путін був настільки захоплений політичним і психологічним ефектом цього удару, що наказав негайно розгорнути виробництво наступної серії з чотирьох додаткових ракет у 2025 році.
Із моменту першого пуску, Росія застосувала по території України три експериментальні модифікації. Одна ракета поцілила по Львівській області у січні 2026 року. Кількома місяцями пізніше, 24 травня 2026 року, один “Орєшнік” влучив у цивільний гаражний кооператив у Білій Церкві, тоді як другий просто зник десь на окупованій території Донеччини.
Повітряні Сили ЗСУ 12 червня 2026 року випустили термінове попередження про високу ймовірність чергового удару із застосуванням, ймовірно, останньої готової ракети після термінового контракту Кремля.
Першопричина того, чому Росія не може перетворити “Орєшнік” на стандартизовану, надійну бойову платформу, полягає в його конструктивній специфіці: це промисловий гібрид, зібраний із фрагментарних компонентів абсолютно різних ракетних лінійок, більшість із яких розроблені ще десятиліття тому.
За інформацією джерела Dallas Analytics із апарату закупівель Міністерства оборони РФ, кілька критично важливих компонентів для ракети “Орєшнік” були адаптовані безпосередньо зі старої радянської конструкторської документації. Ці креслення свого часу списали й вилучили з ланцюжків постачання під час скорочення оборонних програм, оскільки вони вважалися повністю застарілими для ведення сучасної високоточної війни.
Головна технічна проблема російської зброї полягає у використанні застарілих радянських компонентів, зокрема гіроскопічного блоку ГУ-503. Саме він має коригувати траєкторію польоту, але на практиці дає збій.
Внутрішнє листування між Юрієм Ведєшкіним, заступником директора Мічурінського заводу “Прогрес” та Василем Аксьоновим, гендиректором Азовського оптико-механічного заводу свідчить, що обладнання для калібрування цих гіроскопів було розроблене ще у 1970-х роках і наразі є технологічно застарілим або втраченим.
Аби вкластися у жорсткі дедлайни, виробники повністю знехтували стандартними протоколами контролю якості, зокрема відмовилися від розробки сучасної альтернативи гіроскопічного приладу.
Це було підтверджено в результаті експертизи уламків, зібраних на місцях нещодавніх влучань “Орєшніка”, де виявили застарлі блоки ГУ-503 із маркуванням 2025 року випуску.
Ця системна криза російських програм переозброєння дає розуміння кардинальної зміни публічної риторики російського диктатора щодо “Орєшніка” за останній рік.
Під час спілкування зі ЗМІ на Петербурзькому міжнародному економічному форумі у червні 2026 року російський президент прямо заперечив власні минулі заяви, що серійне масове виробництво вже розпочалося. Хоча протягом минулих років Кремль продавав цю розробку як гіперзвуковий комплекс, повністю готовий до бойового застосування.
