Останніми тижнями російські атаки балістичними ракетами стали ще масштабнішими та жорстокішими, адже військове командування РФ свідомо б’є у найбільшу слабкість української оборони – нестачу зенітних ракет, здатних відбивати такі масовані удари.
Про це пише The New York Times.
Підрозділи ППО по всій країні стикаються з неможливими завданнями. Останні російські залпи можуть складатися з понад 1000 безпілотників і десятків ракет. Виснажені військові, які іноді проводять по 24 години біля радарів без сну та їжі, змушені перехоплювати набагато швидші балістичні цілі тими залишками боєприпасів, які ще є.
“Воротар стоїть у воротах, і раптом у нього летять 10 м’ячів одночасно. Він не може спіймати їх усі, Він може спіймати лише стільки, на скільки йому вистачить рук і ніг, – наводить видання аналогію речника Повітряних сил полковника Юрія Ігната.
Ціна кожної помилки чи нестачі ракети – життя цивільних. Минулого місяця балістичний удар по житловому будинку в Києві забрав життя 24 людей, що зруйнувало відчуття безпеки в столиці, яке раніше гарантувала присутність систем Patriot.
Високотехнологічні перехоплювачі потребують значного часу на виготовлення. Наразі глобальні запаси цих ракет виснажені як ніколи раніше, частково через напругу на Близькому Сході та конфлікт з Іраном, що спричинив величезний попит у країнах Перської затоки.
За даними The New York Times, статистика виглядає вкрай тривожно:
-
У 2023 році Росія випустила лише 74 балістичні ракети.
-
У 2025 році ця цифра зросла до майже 600.
- У 2026 році зафіксовано пуски 410 балістичних ракет, і якщо темп збережеться, показник сягне 900 за рік.
Натомість компанія Lockheed Martin, яка виробляє передові перехоплювачі PAC-3, минулого року поставила лише 620 одиниць на весь світ. І хоча за три роки Україна отримала понад 1600 ракет PAC-3 і PAC-2, цього недостатньо.
Ситуація ускладнюється розмірами України та необхідністю розподіляти системи. Як зазначає авіаційний експерт Валерій Романенко: “Перехоплювачі мають бути в потрібному місці в потрібний час. Іноді пускові установки просто порожні. Ми бачимо ракети, що наближаються, але нам нічим по них стріляти”.
Враховуючи, що швидкість зближення балістичної ракети та перехоплювача може перевищувати 9600 км/год, створити аналог такої технології вкрай складно. Українські компанії (наприклад, Fire Point) тестують власні рішення, але досягнення рівня PAC-3 вимагатиме років реальних випробувань.
Зараз американські підрядники намагаються пришвидшити виробництво: Компанія RTX анонсувала відкриття нових виробничих потужностей у Німеччині, а L3Harris Technologies планує купувати двигуни для перехоплювачів на заводі в Польщі.
Однак, як влучно підсумував Олег Катков: “На практиці весь цивілізований світ зараз наштовхнувся на виробничі ліміти того, що може виготовити Lockheed Martin”.
